![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
О пользе патриотизма для человечества, или Песни украинских повстанцев
Если бы не увлечение западенкой Христиной Соловий, я бы, возможно, не увидела и не послушала и вот этих песен.
Не буду вводить для контраста материалов о зверствах бандеровцев.
Думаю, все знают. Пусть в качестве контраста выступает ваш собственный культурный контекст.
Можно упомянуть - как идею, которую интересующиеся сами раскопают глубже - теорию Александра Мирзаяна о государствообразующей роли песни вообще и гимна в частности.
Можно повторить всем известное, что изучение истории (школьной, по крайней мере) невозможно без понимания того, кто такие НАШИ. Это нормально, что для НАС звери - те, кто против НАС. А для НИХ звери - те, кто против НИХ. А СВОИ - не звери, а герои.
Но это все не ново. Ново (для меня) - мысль о том, в чем смысл традиционного необъективного изучения истории. А вот в чем. Одна из базовых человеческих потребностей - принадлежность к группе. Группа - это СВОИ. Ну, например, МЫ, РУССКИЕ. (Мне всегда было сложно, потому что МЫ, РУССКИЕ и МЫ, ЛАТЫШИ разошлись еще до моего рождения...). И если моя группа - это звери и гады, а другая, не моя - хорошая, то возникает что? Правильно, комплекс неполноценности.
А человеку он совсем не нужен. Никакому.
Человек создан для счастья, как птица для полета, а патриотическое воспитание - для идеологического обоснования того, что, оставаясь в своей группе, можно быть и счастливым, и правым.
Світить сонце, світить ясне.
В українському селі.
Покидають рідні стріхи,
Усі хлопці молоді.
Покидають рідні стріхи,
Покидають родину,
Їдуть хлопці в ліс шукати,
Сумну й тиху хатину.
Ані свята, ні неділі,
В тих окопах лісових.
Така доля нас чекає,
Усіх хлопців молодих.
Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові,
А ми мучимось у лісі,
Усі хлопці молоді!
Україно моя нене,
Твоя доля вже така.
Виганяє москаль з хати,
Молодого юнака.
Виганяє виганяє,
Та такого не буде.
Наша славна Україна,
Незалежною буде.
Наша славна Україна,
Самостійною буде.
http://mp3-pesnja.com/song/%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B9+%D0%BF%D0%B4+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%BC
Nachtigall - по-немецки соловей... |
Не буду вводить для контраста материалов о зверствах бандеровцев.
Думаю, все знают. Пусть в качестве контраста выступает ваш собственный культурный контекст.
Можно упомянуть - как идею, которую интересующиеся сами раскопают глубже - теорию Александра Мирзаяна о государствообразующей роли песни вообще и гимна в частности.
Можно повторить всем известное, что изучение истории (школьной, по крайней мере) невозможно без понимания того, кто такие НАШИ. Это нормально, что для НАС звери - те, кто против НАС. А для НИХ звери - те, кто против НИХ. А СВОИ - не звери, а герои.
Но это все не ново. Ново (для меня) - мысль о том, в чем смысл традиционного необъективного изучения истории. А вот в чем. Одна из базовых человеческих потребностей - принадлежность к группе. Группа - это СВОИ. Ну, например, МЫ, РУССКИЕ. (Мне всегда было сложно, потому что МЫ, РУССКИЕ и МЫ, ЛАТЫШИ разошлись еще до моего рождения...). И если моя группа - это звери и гады, а другая, не моя - хорошая, то возникает что? Правильно, комплекс неполноценности.
А человеку он совсем не нужен. Никакому.
Человек создан для счастья, как птица для полета, а патриотическое воспитание - для идеологического обоснования того, что, оставаясь в своей группе, можно быть и счастливым, и правым.
Світить сонце, світить ясне.
В українському селі.
Покидають рідні стріхи,
Усі хлопці молоді.
Покидають рідні стріхи,
Покидають родину,
Їдуть хлопці в ліс шукати,
Сумну й тиху хатину.
Ані свята, ні неділі,
В тих окопах лісових.
Така доля нас чекає,
Усіх хлопців молодих.
Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові,
А ми мучимось у лісі,
Усі хлопці молоді!
Україно моя нене,
Твоя доля вже така.
Виганяє москаль з хати,
Молодого юнака.
Виганяє виганяє,
Та такого не буде.
Наша славна Україна,
Незалежною буде.
Наша славна Україна,
Самостійною буде.
http://mp3-pesnja.com/song/%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B9+%D0%BF%D0%B4+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%BC
Під облачком явір похилений,
На ньом сидить пташок премилений.
Слухай, мила, як той пташок співа,
Же з любові ніч добра не бива.
Же з любові, же з любові
Ніч добра не бива.
Чи та любов єст од Бога дана?
Чи лем може д’явком підшептана?
Хоч би-с не хтів, то мусиш любити,
Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти.
Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів,
Прото маш терпіти.
Моя мила, ти окусо єдна,
Любив я тя не рік та не два.
Дала ти мі зілля ся напити,
Не мож мені без тя жити.
Ми ворожка давно ворожила,
Вже здурит дівка чорнобрива.
Вже не буду видів за ній світа,
Аж проминут мої млади літа.
Аж проминут, аж проминут
Мої млади літа.
Под облачком явір зеленіє.
Посмотр, мила, як тот вітер віє.
Може, вирве єто з коренями.
Мила моя, што то буде з нами?
Христина Соловій - Небесна сотня
1.Сонце у небі вже не світило
Падало в прірву болю і сліз.
З неба скотилось і почорніло
Снайпера кулю благало спинись.
Та не спинилась на смерть стояли
Справжні герої вітчизни сини
Тихо злетіла над куполами
Сотня небесна у вишині.
Приспів
Вірно синочка мама чекає,
І завмирає серце з жалю,
Та на землі його більше немає.
Він з побратимами в Божім раю.
2.Боляче брате шепіт , здихає,
Брате тримайся не помирай.
Зболені очі смерть заглядає
Лине майданом країну здавай.
Тільки ніколи не помирають,
Справжні герої Вітчизни сини .
Неньку вкраїну охороняє
Сотня небесна у вишині
Приспів
Вірно синочка мама чекає,
І завмирає серце з жалю,
Та на землі його більше немає.
Він з побратимами в Божім раю.
Вірно синочка мама чекає,
Стомлені очі сива коса.
Тільки герої не помирають
Сотня злетіла у небеса.
(Речетатив)
Не плач моя мамо не треба
Я ще повернуся дощем
І знов пригорнуся до тебе
Легким весняним вітерцем.
За кулю що в серці тримаю
Пробач мене мамо молю,
Я Ангелом оберігаю
На небі вкраїну свою.
Падало в прірву болю і сліз.
З неба скотилось і почорніло
Снайпера кулю благало спинись.
Та не спинилась на смерть стояли
Справжні герої вітчизни сини
Тихо злетіла над куполами
Сотня небесна у вишині.
Приспів
Вірно синочка мама чекає,
І завмирає серце з жалю,
Та на землі його більше немає.
Він з побратимами в Божім раю.
2.Боляче брате шепіт , здихає,
Брате тримайся не помирай.
Зболені очі смерть заглядає
Лине майданом країну здавай.
Тільки ніколи не помирають,
Справжні герої Вітчизни сини .
Неньку вкраїну охороняє
Сотня небесна у вишині
Приспів
Вірно синочка мама чекає,
І завмирає серце з жалю,
Та на землі його більше немає.
Він з побратимами в Божім раю.
Вірно синочка мама чекає,
Стомлені очі сива коса.
Тільки герої не помирають
Сотня злетіла у небеса.
(Речетатив)
Не плач моя мамо не треба
Я ще повернуся дощем
І знов пригорнуся до тебе
Легким весняним вітерцем.
За кулю що в серці тримаю
Пробач мене мамо молю,
Я Ангелом оберігаю
На небі вкраїну свою.
Nachtigall - по-немецки соловей... |
no subject
О!
Sie ritten um die Wette mit dem Steppenwind, tausend Mann
Und einer ritt voran, dem folgten alle blind, Dschinghis Khan
Die Hufe ihrer Pferde durchpeitschten den Sand
Sie trugen Angst und Schrecken in jedes Land
Und weder Blitz noch Donner hielt sie auf
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
He Reiter - Ho Reiter - He Reiter - Immer weiter!
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
Auf Brüder! - Sauft Brüder! - Rauft Brüder! - Immer wieder!
Laßt noch Wodka holen
Denn wir sind Mongolen
Und der Teufel kriegt uns früh genug!
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
He Reiter - Ho Reiter - He Reiter - Immer weiter!
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
He Männer - Ho Männer - Tanzt Männer - So wie immer!
Und man hört ihn lachen
Immer lauter lachen
Und er leert den Krug in einem Zug
Und jedes Weib, das ihm gefiel, das nahm er sich in sein Zelt
Es hieß, die Frau, die ihn nicht liebte, gab es nicht auf der Welt
Er zeugte sieben Kinder in einer NachtUnd über seine Feinde hat er nur gelacht
Denn seiner Kraft konnt‘ keiner widerstehen
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
He Reiter - Ho Reiter - He Reiter - Immer weiter!
Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
Auf Brüder! - Sauft Brüder! - Rauft Brüder! - Immer wieder!
Laßt noch Wodka holen
Denn wir sind Mongolen
Und der Teufel kriegt uns früh genug!
Dsching-, Dsching-, Dschinghis KhanHe Reiter - Ho Reiter - He Reiter - Immer weiter!Dsching-, Dsching-, Dschinghis Khan
He Männer - Ho Männer - Tanzt Männer - So wie immer!
Und man hört ihn lachen
Immer lauter lachen
Und er leert den Krug in einem Zug
no subject
no subject
Вот тебе чистая эстетика, без патриотизма, хотя и в историческом районе Киева:
http://video.nur.kz/kk/view=pv6irj9u
no subject
no subject
no subject
no subject
И филолог.
По поводу оценочных суждений - ну, я не эксперт.
Между прочим вчера наслаждалась фильмом про финскую кампанию: "Машенька" называется. Большая часть фильма - смотреть на Машеньку, меньшая, заключительная - на бои на территории Финляндии, полевые и городские. Такие герои, и уходили так радостно!